Друк

Якось після школи напередодні вихідних я зі знайомим хлопцем вирішили погуляти, але спочатку зайшли в гості до нього: йому треба було переодягнутися та взяти гроші. 

Коли я побачив будинок, де живе цей хлопчина, то дуже здивувався. На стінах не було жодного графіті, жодної розмальованої стіни, навіть на дитячому майданчику було дуже чисто. Я йому сказав: «Ну, тобі й пощастило з будинком»! Він промовчав, неначе не почув.

Потім ми пішли до мене. Коли стали підходити, друг запитав мене: «Чому у тебе тут так брудно?» Я сказав, що вже звик до цього. Коли ми зайшли в мій ліфт, друг просто злякався, тому що світло ледве-ледве горіло, все було засмічене, стіни ліфта були розмальовані фломастером, ліфт дуже дивно хитався з одного боку в інший. Я натиснув на кнопку свого поверху. Двері з неприємним вереском почали поволі закриватися. Потім ліфт різко рвонув догори. Через пару секунд ми приїхали на мій поверх. Для мене ця поїздка в ліфті була звичною справою, а ось для мого друга, за його словами, вона обернулася цілим випробуванням на хоробрість. Коли нам треба було спускатися, мій друг сказав, що краще він піде по сходах, ніж знову поїде на ліфті. Я відповів, що на сходах ще страшніше. Він згодився поїхати на ліфті.


В той момент мені стало соромно за мій будинок і за те, що там творять наші місцеві «вандали». Мені здається, що з вандалізмом треба якось боротися. А Ви як вважаєте?

Юрій КОСИНСЬКИЙ, 14 років