Спровадили ше одне літо. Спакували валізи, викликали таксі та повезли його на вокзал.

Він прокинувся різко, немов якась невидима сила одночасно натиснула на всі нейрони в його мозку. Боязко втягнув носом повітря, відчуваючи флюїди небезпеки. У кімнаті все було звично – зелені квіти на шторах, карниз мовчки завис під стелею, шафа, книжки. Але відчуття прихованої тривоги вже повзло вздовж по хребту, лоскотало ребра і збивало ритм дихання.

Миколайські дні – гарна ілюстрація дорослого життя для дітлахів, просто вони ще того не розуміють. Метаморфози, котрі відбуваються із солодощами дуже точно відображають те, що відбувається з нами у житті.

Бувають періоди, коли перетворюєшся на учасника секти свідків теплих днів, шукаєш ресурс у минулому, щоб остаточно не захандрити.

До Всесвітнього дня книги

Я виріс, харчуючись книжками. Книжки були моїми вітамінами і мінералами, вуглеводами і клітковиною. Вони були моїм інтернетом, журналами і радіо, телескопом і кінотеатром. На відміну від старої чорно-білої "Берізки" - книжки ніколи не потребували майстра, їх зображення було завжди чітким і доступним в будь-яку пору доби.

Що не кажіть, а весна – є весна... Світить сонечко. Люди по місту ходять жвавіше і значно веселіше. У парку виспівують пташки. Під ці співи так гарно спиться діточкам у візочках.

Захисникам тварин варто в першу чергу придивитись до любителів тварин. Бо з нелюбителями все ясно – вони тварин не люблять, не приховують цього і обходять їх десятою дорогою. А от на території любителів якраз величезне поле для негуманного поводження.

Життя зіткане із безлічі випадковостей. А наша ілюзія керованості ним – це просто черга вдалих співпадінь та тимчасово лояльного до нас хаосу. Дивує довжелезний перелік факторів, обов'язкових для того, щоб ми з вами відбулись як факт.

Чи траплялося вам, шановні друзі, бачити живі книги? Чи бачили ви, щоб книга галасувала і сама вистрибувала з шафи і тікала у ніч? Для такого вчинку має бути вагома причина. Однак у тої книги така причина була...

Як часто у своєму житті ми себе стримуємо???? стримувати: свою думку, емоції, почуття, бажання, думки ...... примудряємося навіть ставити рамки в своїх мріях! Боїмося бути непорозумілими, непочутими, засудженими, кинутими, скривдженими, забутими - нагадувати про своє існування не особливо приємно!!!!

Зберімо всі до купи почуття -
ненависті, обурення і люті.
А ще любов, надію, каяття
і віру, й розуміння змісту й суті.

Лютий не здатен нічого запропонувати світові. Життя у режимі safe mode, очікування та збереження. Лютий - місяць ні про шо. Навіть планета відчуває оцю натягнутість і старається проскочити його за меншу кількість днів аніж зазвичай.

Фотографії мають якийсь особливий сенс лише для тих, хто фотографує. І того, що фотографирафують. Але не для широкого загалу. Для кожного з нас важливіший швидше момент фотографування. Наш стан у цей самий момент. Настрій, супровід, думки. Ми хочемо показати де ми були, новий светр або красиві очі. Викликати ревнощі, довести крутість або просто нагадати про себе.

Повечерялося-поколядувалося. Темно. Гасне електричне світло. Ходить сон коло вікон, а дрімота - біля плота. У мене всі уже сплять. Дзвінок в двері. Собака зривається на рівні лапи, я мчу її заспокоїти, аби нікого не побудила. Питаю в дверей:

Я тримаю тебе до болю в пальцях.
Я карбую оцю хвилину у пам'ять чітко.
Ти приймаєш життя блаженно, немов причастя.
А в повітрі навколо тебе – рясні лелітки.