Друк

 

Брак часу, завантаженість – все це примушує нас йти на певні компроміси. Ми менше стали самі звертатися до першоджерел, а більше до напівфабрикату, до того ж інтернету, який замінює нам друзів, театр, книги. Все більше людей обміняли їх на аудіозаписи. 

 

Нерідко нам “потрапляють на очі“ люди у транспорті, що слухають не музику, а, наприклад, оповідання якого-небудь автора. Таким чином, багато школярів економлять свій час. Спочатку аудіокнига створювалася для сліпих. Це можна зрозуміти, але надалі вона стала досить популярною і у звичайних людей. Дійсно, цікаво послухати, як який-небудь актор читає твій улюблений твір. У цьому немає нічого поганого, але людина, яка слухає, наприклад, «Майстра і Маргариту» вперше, не зможе відчути твір, так, якби читала його сама. Коли ти слухаєш текст, ти неминуче чуєш інтерпретацію читця. Ця інтерпретація може кардинальним чином відрізнятися від тієї, яка виникла б у тебе. Я переконалася в цьому на власному досвіді. Коли мені треба було терміново прочитати цей відомий твір М. Булгакова, я вирішила заощадити свій час і послухала його на запису. Про це я потім, звичайно ж, пошкодувала, тому що моє поверхневе розуміння тексту не принесло результатів.

Крім того в інтернеті зустрічаються неякісні записи, інколи з музичним супроводом, який частково заглушає саму мову читця. Для чого це?

Припустимо, що це твір А. І. Куприна «Гранатовий браслет». У фільмі вдало обіграли епіграф до цієї повісті, там дійсно важливу роль відіграє власне соната №2 Л. Бетховена. Але якщо уявити, що вона звучатиме впродовж всього фільму, то це буде просто ненормально.

Що стосується якісної аудіокниги, то вона коштує чималих грошей і, знову ж таки, буде дійсно цікава людині, яка вже прочитала цей твір і хоче пожвавити в пам'яті відчуття і хвилювання душі, пробуджені цим твором.

Марина КОВАЛЕНКО, юнкор «Х.Т.», 14 років