Юнацька велосипедна Ліга

Дистанційна робота

Палацу - 75 років!

Музей історії ПДЮ Ізмаїла

Музей Дунайської флотилії

Дзвінок будильника. Олексій схопився з ліжка. Було ще темно. Шоста ранку, весняного вогкого ранку, через годину треба бути на роботі. Заспані очі ніяк не хотіли відкриватися. Рука звичним рухом потягнулася до вимикача, але світла не було, відключили.

Швидко одягнувшись, не встигнувши поглянути у дзеркало (та і навіщо, все одно нічого не видно), побіг на автобус. Він швидко крокував, розрізаючи черевиками глибокі, брудні калюжі. Його сірий, пом'ятий плащ зливався з сірістю цього ранку. "Швидше, не запізнитися б на автобус. Запізнюся – начальник засварить", – крутилося у нього в мозку. Він біг і не бачив нікого. Зупинка вже поруч. Але тут... – Ідіот, куди їдеш?! – тільки і встиг крикнути Олекса водилі. Вантажівка окропила його брудом з голови до ніг. На секунду він зупинився, бруд сповзав з нього потоком, але додому бігти ніколи. І знов уперед! – Як я увійду у такому вигляді до автобусу? Там же буде вона... – думав Олексій. Він давно був закоханий у дівчину. Кожен ранок він бачив її в автобусі, коли їхав на роботу. Підійти не наважувався. А вона його не помічала. Автобус вже біля зупинки. А Олексі до неї ще метрів п'ятдесят. Він рвонув уперед... Одна нога вже в автобусі, а двері "лясь"! Автобус рушив, і Льоха одною ногою за ним. За декілька секунд борсання по брудному асфальту промайнуло все його життя. "Зупиніться! Зупиніться!" – кричав народ у автобусі. У "залізне чудовисько" його втягнули в стані напівнепритомності. У такій ситуації і у такому вигляді улюблена незнайомка не могла не звернути на нього увагу. Вона підійшла. Намагалася стримати сміх, але не втрималася. Сміялася, дивилася і сміялася. Олексі стало так образливо, що він забув про свою боязкість. – Чого Ви смієтеся? – Ой, я не можу. Ви хоч в дзеркало сьогодні дивилися? – все ще сміючись, сказала дівчина. Олекса подивився вниз, і теж розреготався. Черевики на його ногах були зовсім не близнюки, як потрібно... – Дивак в різних черевиках, весь у багнюці зі скуйовдженим від жаху волоссям, я не могла тебе не помітити, – говорила незнайомка, згадуючи історію їх знайомства та обіймаючи Олексія. Вона стала його дружиною. Десять років вони живуть, душа в душу. Цей Нещасливий день щастя - Олекса не проміняє ні на що! До речі, на роботу він тоді запізнився, але хіба це важливо?

Вікторія МАЛОРАН, майстер-клас «Х.Т.», 15 років

Додати коментар

Поділитися

Наша сторінка

Останні коментарі

  • 09.01.2021 07:11
    Огромное спасибо за поздравления! Интересная программа ...

    Детальніше...

     
  • 05.01.2021 13:09
    Дякуємо за привітання! Всіх з Новим роком!

    Детальніше...

     
  • 05.01.2021 10:24
    Дякуємо всім дітям та викладачам за привітання,всіх ...

    Детальніше...

     
  • 05.01.2021 10:20
    Дякуємо за чудове вітання!

    Детальніше...

     
  • 02.01.2021 21:16
    Пізнавальне, цікаве та веселе вітання! Дякую всім ...

    Детальніше...

Проект з розвитку велоруху в Ізмаїлі 

Сайт відділу освіти Ізмаїльської міської ради

Сайт Міністерства освіти та науки України

Педагогічна преса

Форма входу

Зареєструйтесь, будь-ласка, і зможете скористатись усіма перевагами сайту та форуму.

Офіційно

Андрій АбрамченкоАндрій Абрамченко – міський Голова Ізмаїла: «Розуміючи відповідальність за майбутнє підростаючого покоління, ми зобов'язані дати нашим дітям якісне і повноцінне дозвілля, навчити здоровому способу життя, допомогти реалізувати себе у навчанні, спорті, мистецтві, виховувати їх на прикладах високої моральності й патріотизму».
Детальніше >>>

Національна дитяча "гаряча лінія"

Національна дитяча «гаряча лінія»

Онлайн

На сайті 148 гостей та відсутні користувачі

Статистика

Відвідувачі
1272
Статті
1987
Перегляди статей
2109765
Scroll to top