Друк

Першокласник Вася Токатли – учень школи добрих чарівників, придумав сніжинки з мандариновим смаком.

Ніхто в Ізмаїлі про винахід не знав. Мандаринові сніжинки падали собі й падали з неба просто так. А люди йшли у справах, і жоден не здогадався хоч би зловити сніжинку на язика.

Васі Токатли трохи навіть образливо стало. Адже він не для себе старався, мандаринові сніжинки винайшов!

Від образи першокласник не стримався і винайшов яблучно-грушеву паморозь! Ось, таке!

Але тут до Василька підійшов сусідський величезний сірий кіт і голосно вимовив:

– Фе, яке обурливе неподобство! Припиніть негайно ці дурощі!

Початкуючий добрий чарівник невимовно здивувався:

– Хіба ви, перепрошую, кіт що говорить?!

– Зовсім ні! Просто не можу змовчати! – гордим тоном, навіть з викликом, відповів сірий кіт, та ще й смикнув хвостом. – Це від обурення!

Напевно, він хотів додати, що кращий на світі смак зовсім інший. Наприклад, як у вареної озерної риби сазан. Або у дунайського оселедця.
Але кіт нічого більше не сказав і з гідністю віддалився.

Вася Токатли звільнив від чар сніжинки і тут же придумав, що всі в місті бурульки мають смак кока-коли.
Стоп! Зупиніться! Ні, не мають і ще раз не мають! Забудьте! Про це взагалі краще нікому не знати, хоча й це чистої води правда! Ангіна не дрімає, друзі!.. Кахи-кахи! Кхе.

Vita S., головний редактор «Х.Т.», учениця СЗНЗ №16

title=