Друк

Днями на мене напав «депресняк». Я сиділа вдома у подруги, яка мені допомагала позбутися його, але нічого не допомагало. Вона веселила мене по-різному як могла, поки сама не заплакала разом зі мною. Потім ми вирішили прогулятися по вулиці.

Я там «повиливала» всю свою злість і мені стало трохи легше. Коли я заспокоїлася, ми пішли знову до неї додому і не помітили, як минув час, і навіть запізнилися на заняття танцювального гуртка.

Після танців я знову була не в кращому настрої, подруга сказала, що на мені «лиця не було». Раптом чую, дзвонить мій мобільний (краще б я його не вмикала). Це був тренер з шахів, який мене так «обрадував», що я зовсім занепала духом. Виявляється, мене беруть на міські змагання. Я відразу запанікувала, тому що я не готувалася до них.
Передзвонила своїм колежанкам, запитала чи беруть їх. Вони сказали, що зі мною в команді будуть двоє з них.
Минула безсонна ніч, а разом з нею й «депресняк». І ось я у повному спокої, з великим бажанням їду у шаховий клуб. Тримайтеся суперниці! Гратиму гідно, перемоги не віддам!

Олена ЛУКАШОВА, 14 років